ІМХО про AMD Phenom II: Вершина еволюції K8

Першими витворами архітектури К8 були Athlon 64, одноядерні та страшенно швидкі процесори, які не залишали шансу на перемогу своєму одвічному супернику в особі Intel Pentium 4. За ними, як і слід було очікувати, з'явилися двоядерні версії цих самих процесорів, і все б ішло далі гладко, але сталася невладка, яка в підсумку сильно підкосила AMD - Intel Core. Для людей, які цікавляться комп'ютерним залізом, перша серія цих чипів, мабуть, запам'ятається назавжди. Вона буквально знову підірвала ринок настільних процесорів, як це колись зробив сам Athlon 64. Небувала міць Conroe здолала настільки вдалу в усіх сенсах архітектуру К8. А що залишалося AMD? Грошей на розробку принципово нової архітектури в неї вже не було, та ще й продажі готової продукції різко впали. Залишалося сподіватися лише на оновлену К8 під назвою К10. Що вона принесла нам порівняно з К8? Здебільшого оновлений контролер пам'яті та кеш-пам'ять третього рівня. Тепер вбудований контролер пам'яті вважався не просто двоканальним, а багатозадачним. Ця технологія додавала швидкості чотириядерним процесорам, але була марною, або й зовсім знижувала її на двоядерних та одноядерних CPU. Також було суттєво покращено роботу між ядрами процесора, багато хто згадує спеціальну утиліту від AMD Dual Core Optimizer, яка змушувала ту чи іншу програму примусово працювати з двома ядрами.

Усі ці оптимізації були апаратно вшиті в Phenom X4. Але й тут у AMD усе пішло шкереберть. Ревізія B2 процесорів Phenom X4 виявилася невдалою. Помилка в блоці TLB (translation look-aside buffer - буфер швидкого перетворення віртуальних адрес у фізичні).

Ложку дьогтю в бочку й так не зовсім солодкого меду додавало ще й те, що 65-нм технологія не створила дива з плачевним розгоном та високим TDP останніх поколінь процесорів AMD.

І знову втрата часу, грошей, клієнтів. Біла смуга, чорна смуга, чорна смуга... а коли ж знову біла?

Січень 2009 року ознаменував початок білої смуги в житті компанії. На суд IT публіці був представлений Phenom II. В основі нового покоління процесорів лежала архітектура К10,5. Що ж принесла К10,5? Це максимально вилизана до блиску К10. Кеш третього рівня було збільшено більш ніж удвічі - з 2Мб до 6Мб. Техпроцес зменшився до 45 нм. Розгінний потенціал зріс до небувалих раніше висот! Під рідким азотом чипи AMD Phenom II X4 могли розганятися до 7000 МГц! Повітряне охолодження гарантувало власникам 45-нм рішень від AMD частоти близько 3800-4000 МГц на степпінгу C2 та 3900-4300 МГц на C3.

Потім вийшли гіперуспішні шестиядерні Phenom II X6. І здавалося, AMD на правильному шляху. Здавалося, зараз інженери компанії прикрутять до архітектури K10,5 нові інструкції, обробку двох потоків на ядро та переведуть її на новий 32-нм техпроцес. Але цього так і не сталося. AMD дійсно пішла шляхом багатопоточності, однак абсолютно іншим шляхом.

І так, я чудово розумію, що процесори Phenom II все так само насилу справлялися навіть з молодшими на той момент чипами Intel Core i5, але вони були відносно холодними та енергоефективними CPU. Чого не скажеш про подальші процесори компанії AMD FX.

Але це, як то кажуть, вже зовсім інша історія...