Dark Souls 2 - посередній сиквел, але чудовий спін-офф

Для початку варто зазначити, що все вищевикладене є лише особистою думкою автора, і в жодному разі не претендує на істину в останній інстанції. Якщо Ви думаєте інакше, то ласкаво просимо в коментарі, де ми з Вами можемо вступити в дискусію щодо теми цього матеріалу.

Вступ

З самого релізу Dark Souls 2, спадкоємицю культової гри Хідетаки Міядзакі прийнято вважати неканонічною, провальною, прохідною та абсолютно непотрібною. Причому, черговий хейтер “двійки” має свою “унікальну”, незаперечну та рішуче обґрунтовану думку щодо того, чому саме проєкт не заслуговує на право на життя. Фанати оригінальної гри недолюблюють DS2 через незвичний, непродуманий та часом навіть заплутаний левел-дизайн, а також твердо впевнені в абсолютній безкорисності сиквела через відсутність прямого зв’язку з історією Гвіна, нащадками повелителя попелу та їхнього великого королівства. Шанувальники третьої частини франшизи, своєю чергою, говорять про нудних, слабких і просто одноманітних босів DS2, а також неодмінно згадують посередню графіку, явно зайву систему ламання зброї, дратівливу механіку скорочення максимальної кількості здоров'я після кожної смерті, імплементацію так званого параметра “адаптивність” і спірні самоцвіти життя (камені, що відновлюють хіт-поінти).

Почасти, практично всі вищеописані претензії до Dark Souls 2 дійсно можна вважати цілком об'єктивними. Однак, необхідно враховувати той факт, що за своєю суттю, сиквел Темних Душ належить до основної серії лише опосередковано, оскільки на практиці це не зовсім так. Другу частину набагато логічніше розглядати як певний соулс-лайк проєкт (або ж, якщо вам завгодно — спін-офф), ніж номерну частину серії. Але чи можна їй через це пробачити гріхи та недоліки? Про все по порядку.

Dark Souls 2 — не сиквел

Почнемо з того, що Dark Souls 2 розроблявся силами другого складу From Software під керівництвом Томохіро Сібуї та Юї Танімури. Основний кістяк японської студії під початком Хідетакі Міядзакі в той час працював над покращенням рушія та абсолютно новим соулс-лайк проєктом Bloodborne. Таким чином, вони банально не мали можливості брати повноцінну участь у розробці сиквелу Темних душ. Втім, безумовно, варто згадати, що Сібуя та Танімура, які прийшли на зміну Міядзакі, зверталися за консультацією до маестро. Але, відверто кажучи, консультувати та керувати розробкою — абсолютно різні речі. Гадаю, не варто пояснювати, чому зміна геймдизайнера так сильно вплинула на курс розробки та деякі механіки проєкту. Уже після цієї інформації можна сміливо стверджувати, що DS2 це лише “варіація на тему” Темних Душ, і проєкт ні в якому разі не претендує на звання повноцінного сиквелу, клеймо якого так вправно на нього навісило видавництво Bandai Namco. До речі, Dark Souls 2 далеко не єдина жертва хитрих правовласників популярних франшиз. За прикладами далеко ходити не потрібно: з відносно свіжих ігор, що зазнали невдачі через провальний маркетинг, можна відзначити Battlefield Hardline, розробкою якого замість звичних франшизі Battlefield студії DICE займалися не менш талановиті хлопці з Visceral Games. Але, як і у випадку DS2, проєкт отримав слабке фінансування, провальний маркетинг та жорстку прив’язку до основної серії. Hardline теж прийнято називати невдалою, проте по суті, рівно як і Dark Souls 2, це дещо інша гра з цікавими механіками, культовим сетингом та своєю власною філософією, якій так і не дозволили розкритися. Фанати помилково очікували від Hardline класичного геймплею франшизи Battlefield, і не отримавши бажаного, вони швидко розчарувалися в грі та змінили милість на гнів, через що популярність Hardline швидко зійшла нанівець і досить непогана гра стрімко канула в лету. Погодьтеся, щось нагадує. Але ми відволіклися. Повернімося до основної теми цього матеріалу.

Номерна частина поза серією?

То що ж це виходить, DS2 — не канон і не має прямого відношення до основної серії ігор? Судячи з сюжетної лінії третьої частини та загальної концепції Міядзакі, найімовірніше так — не зовсім канон. Гра більше схожа на спін-офф від основної серії. Сиквел робили зовсім інші люди зі своїм специфічним світоглядом і філософією. Їхній свіжий погляд на франшизу допоміг дещо змінити усталену концепцію Міядзакі, завдяки чому серія отримала дійсно необхідні та важливі зміни в кор-механіках, а також покращення ігрового процесу.

Dark Souls 2, як джерело натхнення

Судіть самі: ті ж самоцвіти — це фактично прямий аналог бульбашок крові з Bloodborne, для реалізації дещо стрімкішого геймплею. Безумовно, у “BB” їх потрібно гріндити, вбиваючи певних монстрів, що робить їх здобич дещо складнішою, ніж “банальний” фарм душ для купівлі самоцвітів. Однак по суті, вони все так само “нескінченні”, як і самоцвіти. До того ж, ці витратні матеріали здатні істотно прискорити геймплей на догоду відмові від класичної механіки естусу.

Далі, якщо копнути трохи глибше, то, наприклад, можливість подорожувати між багаттями (або їхніми аналогами з інших ігор), доступна із самого початку гри, використовувалася Міядзакі у всіх наступних проєктах студії From Software, а багатогранна та продумана бойова система DS2 з різноманітними стійками, унікальними атаками та комбінаціями зброї знайшла своє друге життя спочатку частково в Dark Souls 3, а потім і в актуальній Elden Ring.

Якщо ж звернути свою увагу на PVP-складову других Темних Душ, то тут навіть найзавзятіші ненависники сиквелу визнають, що битви з іншими порожніми виконано на вкрай високому рівні та місцями перевершує як першу частину, так і третю.

Мінуси є в усьому

Боси в Dark Souls 2 дійсно не такі різноманітні, як цього хотілося б насправді. Лицарі, великі лицарі, лицарі зі щитами та дещо більш продумані лицарі. По суті, саме так можна описати переважну більшість босів у сиквелі. За винятком того ж Димного лицаря та почасти Вельстадта, королівського захисника, решта закутих у залізо босів не становлять серйозної небезпеки навіть для новачка, не кажучи вже про ветерана серії, який пройшов Demon’s Souls і першу Dark Souls. І це дійсно зовсім не вражає. При 41 доступному босі в грі, дійсно унікальних — не більше 10 і то, з натяжкою.

Причому, крім слабкого опрацювання деяких супротивників, є також бездушні копії босів з оригінальної гри, на кшталт Древнього Драконоборця і Горгулій з веж, або ще гірше — самокопіювання на зразок Старого Демона з плавильні та Двох Драконячих вершників (двох, Карл!). Адже це так і працює: якщо гравець без особливих проблем впорався з одним абсолютно невинним босом, то два таких же “бравих молодці однакових з обличчя” точно зможуть нав’язати прокачаному порожньому гідну боротьбу. Вірно? Але на щастя, подібними мінусами страждає лише небагато з дійсно небезпечних і могутніх супротивників.

Ну куди ж без унікальних босів?

⤢ ВІДКРИТИ

Гниляк – величезна маса з гниючої (хто б сумнівався) нежиті, яка злилася воєдино та керується одним із порожніх на плечі. Це один з перших могутніх босів, що перегороджує шлях гравця до його мети. Окрім досить потужних атак, битва з Гниляком ускладнюється ще й тим, що область навколо центру печери охоплена вогнем. Крім цього, бос виригає з ротової порожнини (якщо так можна описати те, що у нього в центрі тулуба) рідину, і якщо ви використовуєте вогняну зброю, вугільну смолу або піромантію – вас буквально підсмажить, завдавши серйозної шкоди. З особливостей сутички з Гниляком можна відзначити можливість суттєво змінити хід бою методом відсікання верхніх (по суті єдиних) кінцівок. Втім, бос має можливість відростити відрубані частини тіла заново. Цікавий факт: серед фанатів ходить теорія, що Гниляк – це переродження Ніто Володаря Могил – боса з оригінальної Dark Souls.

⤢ ВІДКРИТИ

Колісниця ката (привіт Elden Ring) – невелика колісниця, яку рухає двоголовий порожній кінь і керує кат. Це опціональний і досить простий бос, але битва з ним не схожа на банальний босфайт у франшизі. Бос рухається кільцеподібним коридором і розрізає всіх, хто перебуває на його шляху, гострими лезами, розташованими по краях коліс. Крім цього, рух гравця коридором суттєво сповільнюють звичайні монстри. У гравця є кілька шляхів знищення Колісниці, але за задумом розробників, для початку слід її зупинити: гравцеві потрібно пробігти все коло, при цьому ховаючись від боса в заглибленнях коридору і потягнути за відповідний важіль. Таким чином, решітка опуститься і противник на повній швидкості вріжеться в неї. Далі сам босфайт відбуватиметься з двоголовим конем, оскільки водій (кат) загине від зіткнення з решіткою. При першому проходженні Колісниця не завдає надто багато проблем, але враховуючи специфіку боса – він запам'ятовується.

⤢ ВІДКРИТИ

Димний Лицар (справжнє ім'я Рейме) – колишній захисник короля Вендріка та за сумісництвом віртуозний майстер мечів. Його піруети змусили безліч геймерів залишити в покоях Рейме не одну годину ігрового часу. Бос має дві фази, перша з яких не викликає особливих проблем, адже за плечима у гравця вже безліч сильних суперників на кшталт Дзеркального Лицаря, проте після 50-60% смужки здоров'я, Димний Лицар переходить до другої фази. Тут гравцеві доведеться зіткнутися з реальною міццю цього боса. Замість двох клинків залишається лише один, величезний дворучний меч. Рейме підпалює його і тепер може використовувати темну піромантію. Плюс до всього, з другої фази прохідна шкода по босу значно знижується, а його мувсет стає агресивнішим. З Димним Лицарем є ще одна цікава деталь: якщо увійти до нього в покої з екіпірованим шоломом Вельстадта (колишнього напарника та за сумісництвом другого стража короля), то босфайт розпочнеться одразу з другої фази. Пояснюється це дуже просто. Колись напарники сильно посварилися, після чого Вельстадт викликав Рейме на поєдинок, переміг на ньому і, оголосивши колишнього соратника зрадником, вигнав з королівства.

І це далеко не всі цікаві супротивники: Старий залізний король, Демон пісні (легкий – безумовно, але при першій зустрічі інтригує, а шлях до нього складніший за сам бос-файт у десятки разів), Нажка, Той, що ховається у темряві, Фрея кохана герцога та Нашандра. Втім, останній бос хоч і відносно унікальний, але ось небезпеки він не становить практично ніякої. А це один з фінальних викликів гри! Проте, особисто на мій погляд, основна фішка Dark Souls 2 зовсім не у витончених і складних босах, а в меланхолійній історії та глибоких персонажах.

Історія, яка чіпляє

⤢ ВІДКРИТИ

Що може бути сумніше, ніж обманутий, закоханий чоловік? Король Вендрік уособлює згубний вплив сліпого кохання до своєї жінки – королеви, яка наказала своєму чоловікові напасти на інший материк і знищити рід велетнів. Це запустило ланцюжок невідворотних подій, які, у свою чергу, призвели колись велике королівство Дранглік до занепаду та руїни. А що ж головний герой? Він не король, не підданий і не солдат. По суті, це не його світ, не його королівство. Він просто шукає порятунку – ліки від своєї недуги. Однак на практиці виявилося, що доля королівства, що розкладається, безпосередньо пов'язана з його лікуванням. Проходячи гру і розмовляючи з кожним зустрічним NPC, “обнюхуючи” кожен кут, оглядаючи кожен меч і обладунок, принагідно читаючи їхні описи, гравець повільно занурюється у вельми трагічну історію світу Dark Souls 2. І під кінець своєї подорожі основною сюжетною лінією гри, коли головний герой зустрічає того самого короля Вендріка і бачить, на що перетворився колись великий полководець – на душі стає порожньо. Правитель замкнув себе у невеликому приміщенні, щоб захистити престол від Нашандри, але йому це не вдалося. Тут залишився лише безликий, висушений мрець, який безцільно блукає овальним залом.

Маджула

⤢ ВІДКРИТИ

Маджула — це місце, яке зустрічає гравця своїми незабутніми краєвидами, водночас гнітючим і заспокійливим музичним оформленням та приреченими місцевими жителями, яких до фіналу гри стане на порядок більше (якщо ви цьому всіляко сприяли). Маджула зустрічає і проводжає гравця в новий світ, з набагато більш живучими та небезпечними ворогами. Маджула — немов Лімб, що таїть в собі частинку втраченої величі світу Dark Souls 2.

Сухий залишок

⤢ ВІДКРИТИ

Резюмуючи все вищесказане, мені здається, що завдяки такому вдалому збігу обставин, саме сиквел Темних Душ дозволив багатьом казуальним геймерам зробити перший крок у бік хардкорних ігор, і після успішного завершення “двійки”, захлинаючись пройти решту творінь студії From Software, а також безліч соулс-лайк проєктів.

Безумовно, Dark Souls 2 має проблеми та недоліки, проте всі вони стають несуттєвими, коли ти занурюєшся в історію світу та трагічні долі його мешканців.

Якщо ви знайшли якісь неточності в описі навичок, босів, сюжету або лору, то напишіть про це в коментарях, і я обов'язково виправлю текст. Дякую за увагу та до нових блогів!